Гайморит – це хвороба, яка відрізняється наявністю запального процесу у верхньощелепній пазусі (також відома як гайморова). Цей структурний елемент займає практично всю верхню щелепу, тому наслідки гаймориту можуть бути досить серйозними. У цій статті ви зможете дізнатися, як лор лікує гайморит, симптоматику та діагностику захворювання, а також причини його появи.
Основні симптоми гаймориту
Спочатку розберімося з основними симптомами даного захворювання. Їх дуже важливо знати, оскільки на перших етапах хвороби доступне лікування без проколів. Лікар-отоларинголог може просто промити гайморову пазуху спеціальними розчинами, що дозволить усунути запальний процес без будь-яких ускладнень.
Основні симптоми, які вказують на наявність гаймориту в гострій стадії, мають такий вигляд:
- Температура тіла підвищується до 38-40 градусів.
- Спостерігається набряк щік, також можна помітити набряк нижніх повік.
- Неприємні носові виділення. Найчастіше вони відрізняються жовто-зеленим кольором. Також варто відзначити неприємний запах таких виділень.
- Головні болі. В основному відчуваються болючі відчуття у верхній щелепі. Рідко можна помітити біль у скронях або лише у половині обличчя. Біль тягучий, має місце виражене посилення при способі тулуба вперед.
- Закладеність ніздрів. Закладатися може як одна ніздря, так і обидві.
- Сильна слабкість організму. Також хвороба супроводжується зниженням рівня апетиту та порушеннями сну.
- Зубний біль. Вони спостерігаються, якщо пацієнт хворий на одонтогенний гайморит. Причина його появи – потрапляння ротової флори всередину гайморової пазухи.
Ускладнення, до яких може призвести гайморит
Важливо відзначити, що гострий верхньощелепний синусит може призвести до низки ускладнень, які можуть мати серйозний вплив на здоров'я пацієнта. До таких ускладнень слід зарахувати:
- менінгіт;
- тромбоз венозних синусів;
- остеомієліт;
- проблеми із почуттями: зором, слухом, нюхом;
- фронтит;
- абсцес мозку.
Як бачите, до досить серйозних наслідків може призвести гайморит, що лікується цілком важко, особливо якщо перші симптоми захворювання були проігноровані. Якщо не звернутися по допомогу вчасно, гострий гайморит згодом стає хронічним.
Основні причини появи гаймориту та діагностика
До виникнення гаймориту можуть призводити різні ситуації. Однак найпоширенішою є часті набряки слизової оболонки носоглотки, які можна спостерігати під час простудних та інфекційних захворювань.
Збільшення набряку сприяє перекриттю пазух отворів. Таким чином усередині починають накопичуватися секрети. Відсутність виведення такої речовини з часом призводить до виникнення гною, що стає причиною виникнення гаймориту.
До інших поширених причин слід зарахувати:
- алергічні реакції;
- риніт;
- постійне перебування у середовищі з високим вмістом пилу чи шкідливих газів у повітрі;
- наявність поліпів чи кісти у носових порожнинах, чи пазухах;
- наявність аденоїдів;
- неправильне лікування застуди (особливо якщо організм відрізняється слабким рівнем імунітету);
- уроджені дефекти анатомії носової частини.
У більшості випадків діагностика гаймориту здійснюється на основі анамнезу та зовнішніх симптомів, які можна помітити візуально. На перших етапах хвороби, коли основні симптоми ще не такі яскраво виражені, лікар може призначити рентгенографію гайморової пазухи. У деяких випадках також проводиться пункція, мета якої – визначення складу речовини всередині пазухи та наявність крові.
Методика лікування гаймориту
Можна виділити дві основні методики лікування гаймориту: консервативну та хірургічну. Перший варіант передбачає лікування без проколу. У такому разі головною метою є зниження рівня набряку слизової оболонки, що призвів до закупорювання гайморової пазухи.
У разі призначаються м'які антибіотики при гаймориті. Також можуть використовуватись такі засоби як:
- пробіотики;
- протинабрякові препарати;
- антигістамінні засоби.
Широко застосовують інгаляції різноманітними речовинами, які можуть значно знижувати обсяг набряку слизових оболонок. Також проводиться дренування та промивання, що дозволяє не тільки вивести гнійно-слизові маси з пазухи, але й обробити поверхню носоглотки антибактеріальними засобами.
У певних ситуаціях призначається хірургічне лікування. Така методика застосовується у особливо запущених випадках, і навіть за наявності певних протипоказань до консервативного лікування. Наприклад, терапія антибіотиками протипоказана для вагітних жінок. У такому разі для екстреного лікування здійснюється виключно хірургічна методика.
Сучасне хірургічне лікування передбачає ендоскопічну інвазію в носові порожнини та пазухи. Операція проводиться через ротову порожнину. Здійснюється прокол пазухи, після чого її вміст дренується. Далі пазуха опрацьовується відповідними засобами.
Якщо ви хочете знайти більше інформації про гайморит, можете звернутися до англомовних джерел. Лікар ЛОР англійською буде ENT Доктор. У мережі можна знайти велику кількість якісних матеріалів, які можна перекласти за допомогою автоматичного перекладача. Якщо вас цікавить повне розшифрування, як звучатиме лор лікар англійською – це Ear, Nose, Throat Доктор.